 Цьогоріч у вищій лізі чемпіонату Полтавської області змагалися 11 команд. З перших турів лідерство впевнено захопив СК «Полтава», який без спадів пройшов усю турнірну дистанцію, не дозволивши конкурентам сподіватися на титул, та достроково, за тур до завершення чемпіонату, ставши чемпіоном області. До речі, команда з обласного центру востаннє ставала чемпіоном області 19 років тому. За словами президента клубу, відомого спортивного журналіста Станіслава Майзуса, головна заслуга у тому, що колектив, усього за чотири роки свого існування, став найсильнішим аматорським клубом Полтавщини, належить головному тренеру команди Володимиру Сисенку. Володимир Анатолійович – людина досвідчена, одинадцять років він відіграв за душанбінський «Памір», виступав також за краснодарську «Кубань», казанський «Рубін», полтавську «Ворсклу», інші клуби. У різний час його наставниками були такі відомі фахівці, як Іштван Секеч, Ігор Волчок та Юрій Сьомін. Нині свій багатий футбольний досвід Володимир Сисенко успішно передає молодим полтавським футболістам.
- Володимире Анатолійовичу, почнемо нашу розмову з підсумків чемпіонату області. У 2013 році СК «Полтава» завершив чемпіонат на восьмому місці, а за рік команда завоювала чемпіонський титул. Як увдався такий швидкий прогрес?
- Недаремно кажуть, що стабільність - це ознака майстерності. Це сповна можна сказати про нашу команду, яка стабільно відіграла чемпіонат, зазнавши лише одної поразки - у першому колі СК «Полтава» поступилися срібному призеру ФК «Фламінго»(Комсомольск). У першому колі ми грали за «бразильським принципом» - ви нам заб’єте один-два м’ячі, ми – більше. Але у другій частині чемпіонату змінилися через травму нашого головного бомбардира та молодого лідера колективу 17-річного Дмитра Щербака. Почали грати щось схоже до італійської схеми, в більш закритий футбол… Був період, коли суперник у шести матчах поспіль не міг нам забити. У чемпіонаті ми пропустили найменшу кількість голів. Вважаю, що логічність та закономірність нашого чемпіонства ні у кого не може викликати сумнівів. Завершила сезон команда ще одною впевненою перемогою - у Суперкубку області над «Олімпією»(Савинці).
- У боротьбі за чемпіонство з вами боролися «Фламінго»(Комсомольськ), ФК «Глобине», ФК «Рокита» та «Олімпія» (Савинці). Натомість, у цьому списку немає «Нового життя» (Андріївка) Олександра Мелащенка, чемпіона області 2013 року, до недавнього часу одного з найсильніших аматорських клубів України. Як оцінюєте рівень цьогорічного чемпіонату Полтавської області?
- Дійсно, цього сезону «Нове життя» виступило не так вдало, як раніше, посівши підсумкове сьоме місце. Це яскраво свідчить про високий рівень чемпіонату Полтавської області, змагання цьогоріч були, як ніколи цікавими. Це пояснюється тим, що більшість команд укомплектовані відомими футболістами, які пограли у командах майстрів. Усі вони - приблизно одного рівня. Крім того, за рахунок фінансової підтримки потужних підприємств та агрохолдингів, клуби на належному рівні матеріально забезпечені. Названі мною чинники роблять чемпіонат Полтавщини цікавими і конкурентоспроможним турніром. Хотілося, щоб так було і надалі.
- Любителі футболу добре знають полтавську «Ворсклу» та ФК «Полтава». Тож, познайомте нас із СК «Полтава»!
- СК «Полтава» був створений у 2011 році з ініціативи Станіслава Майзуса, з яким ми давно добре знаємо один одного. Станіслав Леонідович став президентом клубу, я - головним тренером. Нам вдалося втілити в життя нашу спільну мрію щодо створення клубу. СК «Полтава» сформували юні полтавські футболісти (1993-95 років народження), мої вихованці, яких я тренував змалечку, в одній із шкіл мікрорайону Левада. Свій шлях юні хлопці почали з першої ліги, у 2011 році ми стали фіналістами популярного на Полтавщині кубкового турніру «Золотий колос», у 2012 перемогли у юнацькому чемпіонаті Полтавської області, футболісти тієї команди складають кістяк нинішнього основного складу СК «Полтава».
- Ви сказали, що у багатьох командах Полтавщини є досвідчені футболісти. Хто з футболістів СК «Полтава» пограв на високому рівні?
- Любителі спорту, які цікавляться українським футболом, повинні знати нападника Юрія Фоменка, який свого часу виступав за «Миколаїв», «Прикарпаття»(Івано-Франківськ), «Геліос»(Харків). Юрій дуже яскраво відіграв минулорічний сезон у складі бакинського «Інтера», здобувши з командою срібні медалі чемпіонату Азербайджану. Утім, травма завадила форварду надалі залишатися за кордоном, і свої оптимальні кондиції він набирає у нашому клубі. Друге коло за СК «Полтава» впевнено провів знаний захисник Руслан Соляник( екс - «Ворскла» (Полтава), «Іллічівець»(Маріуполь), «Таврія»(Сімферополь), «Чорноморець»(Одеса). Першу половину чемпіонату відбігав за нас ще один досвідчений оборонець Євгеній Розка (екс - «Кремінь»(Кременчук), «Рігонда»(Біла Церква). Також мають досвід виступів у професійних клубах воротар Дмитро Яковченко та півзахисник Олександр Ничипорук. Приємно усвідомлювати, що більшість цих футболістів є моїми вихованцями.
- Чи вдасться зберегти нинішній склад на наступний сезон?
- Думаю, що ні, адже нині у нашому складі зібрані висококласні футболісти у розквіті сил, які повинні грати зовсім на іншому рівні. Тому велика ймовірність їхньої появи у хороших професійних клубах. Але від цього я не впадаю у відчай, це нормальний процес, у нас є перспективна молодь, в якої горять очі і є велике бажання самовдосконалюватися на футбольному полі.
- Чемпіонат Полтавщини підкорений, чому б не замахнутися на щось більше. Скажімо, аматорський чемпіонат України?
- Звичайно, що цікаво було б спробувати власні сили в цьому турнірі, де зібрані найкращі вітчизняні аматорські команди. Але остаточно ми ще не вирішили, чи подаватимемо заявку на участь у цьому чемпіонаті.
- Які у вас стосунки з двома іншими полтавськими клубами - «Ворсклою» та ФК «Полтавою»?
- З ними у нас гарні взаємини. Зокрема, ФК «Полтава» пішов нам назустріч і свої домашні матчі ми проводили на чудовій базі цього клубу в Копилах. Тому, користуючись нагодою, хотів би щиро подякувати президенту ФК «Полтава» Леоніду Соболєву та всьому персоналу бази, за можливість проводити свої матчі у комфортних умовах.
- У «Памірі» свого часу ви грали під керівництвом Юрія Сьоміна, що найбільше запам’яталося в його роботі? Які складові тренерських навичок Юрія Павловича використовуєте ви у роботі з СК «Полтавою»?
- Юрій Павлович запам’ятався мені своїм професіоналізмом у підході до справи. Це профі з великої літери, для якого не існує дрібниць. У далеких 1980-х він був такий же суворий та вимогливий, як і зараз. При нагоді я намагаюся підтримувати з ним зв'язок. За довгу кар’єру футболіста мені довелося пограти у багатьох авторитетних фахівців, в яких було, чому навчитися. З величезним задоволенням назву своїх колишніх наставників - Федір Сергійович Новіков, Іштван Йожефович Секеч, Георгій Костянтонович Безбогін, Ігор Семенович Волчок, Віктор Олександрович Пожечевський, Курбан Бекійович Бердиєв, Серік Сарсембайович Бердалін. Про кожного з них з теплотою я згадую й донині.
http://www.ua-football.com
|
