 13 жовтня завершився чемпіонат Новосанжарського району з футболу сезону 2012-го року. Вперше за останні роки долю призових місць вирішували стикові матчі. Обидва вони пройшли на центральному стадіоні у Нових Санжарах. І якщо матч за третє місце уболівальникам не надто сподобався, то гра за чемпіонство видалася і видовищною, і надзвичайно цікавою.
Обидві стикові зустрічі обслуговувала бригада арбітрів з Полтави. Забігаючи наперед можна констатувати, що відсудили вони непогано і результативних помилок не припускалися. Згадується хіба що вилучення гравця «Орілі» на початку другого тайму за другу «жовту» картку. Але це вже, як кажуть, на розсуд судді.
Отже, о 12:00 почалася гра за третє місце між новосанжарською «Силою ради» та нехворощанською «Оріллю». Фаворитом у протистоянні, безумовно, була новосанжарська команда. Тому не дивно, що саме вона з перших хвилин захопила ініціативу. Уже на перших хвилинах команда почала створювати небезпечні моменти. Спочатку єдиний форвард «Сили ради» Артур Корнійчук з близької відстані не зміг переграти воротаря суперників, а потім Євген Гусак обвідним ударом ледь не потрапив у нижній кут воріт. «Оріль» відповідала нечастими контратаками, у яких теж мала свої моменти. Так, вигравши підбір на лінії штрафного майданчика, Геннадій Пеляк пробив зльоту. І добре, що м’яч прилетів просто у руки воротарю «Сили ради» Валентину Білоконю.
Новосанжарці продовжили володіти ініціативою і в середині тайму таки забили гол. Євген Гусак пробив зі штрафного, і воротар «Орілі» відбив м’яч перед собою. На добивання кинулись гравці «Сили ради» Артур Корнійчук та Андрій Томілін. Перший замахнувся для разючого удару з п’яти метрів, але… не потрапив по м’ячу. Але воротар на цей «удар» зреагував і вже стрибнув у дальній кут. Тому Корнійчук з другої спроби таки забив м’яч до порожнього ближнього кута - 1:0. За такого рахунку команди пішли на перерву.
На початку другого тайму сталося вже згадуване вилучення. Гравець «Орілі» пішов у відбір м’яча, зачепив суперника по ногах і побачив перед собою «жовту» картку. Вдруге в цьому матчі. Здавалося, що у меншості «Оріль» зовсім занепаде духом. Але команда зуміла на рівних грати із суперником навіть у нерівних складах. Були у нехворощан і небезпечні моменти. І зумій форвард команди Олександр Гаврілов пробити воротаря суперників, можна було б сподіватися на додатковий час і серію пенальті.
Але більше моментів було все ж таки у «Сили ради». Найкращий з них змарнував Євген Гусак, який вийшов сам на сам із воротарем, але замість удару у дальній кут пробив на силу і потрапив у спину (!) голкіперу, що вже завалювався на газон. Так матч і закінчився за мінімальної переваги новосанжарців. Гравці «Сили ради» отримали «бронзові» медалі з рук голови райради ФСТ «Колос» Віктора Рибалка. А глядачі на трибунах почали готуватися до головного видовища цього дня і чемпіонату взагалі - матчу за перше місце.
Суперники видавалися гідними одне одного. Хоча, на думку більшості уболівальників, більші шанси на перемогу були у «Зорі». Команда з пристанційного села Руденківка п’ять років поспіль виграє районний чемпіонат. І поки що перервати її виграшну серію не може ніхто з конкурентів. 13 жовтня це спробувала зробити «Чиста Криниця» з Драбинівки. Команда, яка має чи не найкращу фінансову підтримку в районі. Граючий тренер її - Віталій Баранович - водночас є і тренером обласної команди «Стандарт». Команда, яка два роки тому перемагала «Зорю» у фіналі районного кубка. Шанси «Чистої Криниці» видавалися ще вищими з огляду на те, що, за регламентом чемпіонату, в її складі могли вийти на поле три легіонери, які своєю майстерністю могли схилити шальки терезів на користь драбинян.
Перший тайм гри відверто розчарував. У обох команд не надто ладилися гострі атаки. А моменти виникали із регулярністю раз на десять хвилин. «Зоря», у складі якої не було швидкісного крайка Владислава Олійника, академічно перекачувала м’яч і вичікувала свого моменту. А він усе не наставав. «Чиста Криниця» намагалася швидко переходити від оборони в атаку. А півзахист команди раз по раз доставляв м’яч полтавському гравцю із номером «29». Він у першому таймі кілька разів пристрілювався до воріт Євгена Довгаля. Але засвітити на табло одиничку не зумів.
Після перерви у складах команд сталися зміни. І суперники почали грати у більш відкритий та атакуючий футбол. Але гострі моменти, які виникали біля обох воріт, можна було порахувати на пальцях. У «Зорі» раз по раз бив по воротах Костянтин Лях - небезпечно, але у більшості випадків мимо. У «Чистої криниці» двічі пробивав зі штрафних той самий «номер 29». Після чергового удару Євген Довгаль лише з другої спроби зафіксував м’яч. А потім раптом «Чиста Криниця» забила гол. Після подачі кутового Віталій Баранович вискочив із-за спин захисників і головою пробив у верхній кут воріт - 1:0! Гравці «Зорі» побігли до судді і почали доводити йому, що під час подачі м’яч вийшов за лицеву. Але арбітр вказав на центр воріт.
- Не везе Руденківці у фіналах, - констатував один з уболівальників. І усі почали зосереджено чекати першого чемпіонства «Чистої Криниці».
І воно могло б статися, якби не прикра помилка воротаря команди. Після подачі зі штрафного він пішов на м’яч, але не зумів його ні вибити, ні впіймати. Натомість захиснику «Зорі» Станіславу Мокрому достатньо було мінімального дотику, щоб переправити м’яч у ворота - 1:1.
Не встигли драбинівські футболісти оговтатись від пропущеного м’яча, як «Зоря» вже вийшла вперед. Михайло Булиш грамотно прикрив м’яч корпусом, увійшов до штрафного майданчика і пробив під опорну ногу воротарю - 1:2!! Руденківські уболівальники, які лише кілька хвилин тому засмучено дивились на табло, тепер поглядали на нього із неприхованою радістю. Тим більше, незабаром рахунок на ньому став іще більш приємним для «зорян». Це Геннадій Власенко у абсолютній самотності вистрибнув у центрі штрафного суперників і головою відправив м’яч у верхній кут воріт - 1:3!!! «Зоря» не лише рятується від поразки, але більш ніж переконливо виграє своє чергове - вже шосте поспіль! - чемпіонство. І приміряє вже традиційні для себе «золоті» медалі. «Чистій Криниці» дістається «срібло» чемпіонату.
Володимир Паршевлюк, http://exo.in.ua
|
