 Народився 22.04.1988 року в Лубнах. Оборонець. Навчався у місцевій ЗНЗ № 1. З третього класу займався футболом (з 9 років – учень Лубенської ДЮСШ). Перший тренер: Олександр Іванович Сердюк. Виступав за команди: 1997-2004 – ДЮСШ (Лубни), 2005-2009 та 2010-2012 - ФК «Лубни», 2007 - «Максимко» (Лубни), 2009 - «Локомотив» (Гребінка). Виступав під опікою тренерів Анатолія Гришановича, Анатолія Сірика і Сергія Симоненка. У основному складі ФК «Лубни» з весни 2005 року (з перервами) провів в чемпіонаті області 80 матчів, забив 7 м’ячів (без урахування сезону 2012 року). У Кубку області за ФК «Лубни» провів 13 матчів. Чемпіон ДЮФЛ України серед юнаків першої ліги 2001/2002 років у складі команди «ДЮСШ» (Лубни).Срібний призер чемпіонату Полтавщини: 2011 року. Бронзовий призер чемпіонату Полтавщини: 2006/07, 2007-осінь. Володар Кубка області 2008 року. Кращий футболіст Лубенщини за підсумками опитування тижневика «Вісник» 2010 року. Освіта вища. У 2009 році закінчив Національний університет з фізичного виховання і спорту України (у 2011 році отримав спеціальність: спортивний психолог-магістр). Не одружений. Тимчасово не працює. Друзі: Сергій Вовкодав, Дмитро Мірошниченко, Ігор Хоменко, Руслан Сухонос, Володимир Савельєв. Зараз мешкає у Лубнах.
Черговим співрозмовником прес-служби нашого сайту став один з провідних гравців ФК «Лубни» останніх років – талановитий центральний оборонець Володимир Величко. Незважаючи на досить молодий вік, він вже одного разу зумів випередити більш досвідчених партнерів і за підсумками опитування тиждневика «Вісник» здобував почесне звання «Кращий футболіст Лубенщини – 2010 року». У наступних сезонах Володимир також залишається на провідних ролях у нашому клубі, і навіть на початку сезону 2012 року він зажди серед кращих, постійно виконує на полі дуже великий обсяг роботи, цементуючи захисні редути ФК «Лубни».
- Для зовсім юних уболівальників, та для тих, хто лише недавно почав цікавитись справами нашого футбольного клубу , нагадай, будь ласка, трохи про своє футбольне становлення. Адже уболівальники із стажем вже давно спостерігають за твоїми успіхами на зелених полях…
- Народився я у Лубнах 22 квітня 1988 року. Із самого дитинства захопився футболом. Своє становлення гравця, як і більшість місцевих хлопців, розпочинав у ДЮСШ (Лубни), де першим тренером був відомий Олександр Іванович Сердюк. Вже з 9-річного віку дуже наполегливо працював на тренуваннях, намагався постійно вдосконалювати свою майстерність. Як воно виходило – усі бачили, хто слідкував за грою наших юнацьких команд, які тоді виступали у змаганнях ДЮФЛ України по першій лізі.
- Які свої здобутки на юнацькому рівні вважаєш найціннішими?
- Ну звичайно ж, незабутній фінал на НСК «Олімпійський» у Києві, коли наша команда ДЮСШ (Лубни), очолювана Сердюком, виграла першу лігу ДЮФЛ України у сезоні 2001/2002.
- Чи пам’ятаєш свій дебют у головній команді нашого міста - ФК «Лубни»? Які були перші враження від дорослого футболу?
- Ну звичайно, були деякі хвилювання, але доволі спокійно перейшов з юнацького рівня до дорослої команди. Вже у другому колі сезону 2004/2005 частенько виходив в основному складі ФК «Лубни», який очолив Анатолій Олександрович Гришанович. Тоді у нас була дуже сильна за складом команда, і лише деякі власні прорахунки і нестача досвіду не дозволили опинитись серед призерів обласного чемпіонату.
- Як вийшло, що ти, корінний лубенець, у сезоні 2009 року опинився у «Локомотиві» з Гребінки і деякий час навіть не бажав повертатись до рідної команди?
- Ну вперше за «Локомотив» з Гребінки я виступив на «Шишацькому кубку – 2009». Тренер Сергій Симоненко запропонував спробувати свої сили у його команді і трохи потренуватись під час літньої перерви. Я погодився, бо у нашій команді тоді взагалі була неясна ситуація – належного фінансування не було, основний склад наполовину оновився, з тодішнім головним тренером Анатолієм Сіриком багато хто із «старої гвардії» співпрацювати не хотів. Як наслідок – прийшлося наспіх «латати дири» у складі, вводити у бій зовсім юних гравців. Наша команда покотилася до прірви турнірної таблиці, а згодом навіть не закінчила чемпіонат… Тому і зараз вважаю, що вірно зробив, що тоді перейшов до Гребінки, команда якої демонструвала дуже симпатичну гру. Мені, молодому гравцю, дуже важливо було постійно рости у майстерності, а у Лубнах такої можливості не було. У «Локомотиві» мене дуже гарно прийняли, тому і не бажав деякий час повертатись… У другому колі 2009 року спочатку провів за Гребінку перші дві гри по тайму, далі вже грав постійно в основному складі. Це також для мене було важливо.
- Саме у Гребінці тебе перекваліфікували з півоборонця на центрального оборонця. На цій позиції ти і досі добре себе почуваєш у ФК «Лубни»?
- Так. Саме у Гребінці почав виступати на цій позиції. Спочатку боло трохи незвично, але згодом призвичаївся до нових функціональних завдань і зараз вже не маю з цього приводу жодних хвилювань. Повторюю, що для мене головне – професійно відноситись до футболу, підвищувати свою майстерність і грати у сильній команді.
- Коли ж таки усвідомив, що треба повертатись до ФК «Лубни»?
- З поверненням у 2010 році на тренерський місток лубенської команди Анатолія Гришановича покращилася і фінансова ситуація в команді. Та мабуть і це не мало таки вирішального фактору. Головне – покращився мікроклімат у колективі, більш цікавим став тренувальний процес, команда почала показувати видовищну гру, яка подобалась уболівальникам.
- Які твої враження від останніх сезонів у складі ФК «Лубни»? На якому рівні міг би оцінити власну гру?
- Від останніх сезонів в складі ФК «Лубни» лише самі гарні відчуття. Гравці добре притерлися один до одного, сформувався досить бойовий склад, якому до снаги найвищі завдання в обласному чемпіонаті. Це ми і продемонстрували вже у 2011 році, здобувши срібні нагороди. Мою ж власну гру нехай оцінюють уболівальники. Можу лише сказати, що з кожним роком усе швидше відчуваєш події на полі і приймаєш відповідні рішення. Бо досвід у нашій справі – це не останній фактор.
- Які матчі тобі особисто запам’яталися?
- Ну я особисто виділив би такі матчі, як останній у сезоні 2010 в Кременчуці, де ми добре «повозили» «Гірник» і перемогли його у гостях – 2:1. Також було дуже багато важливих перемог вже минулого, призового 2011 року. Ну тут окремо, звичайно ж, стоїть гра у Лубнах з «Локомотивом» з Гребінки, де вирішувалася доля медалей і ми яскраво перемогли у важливому матчі – 1:0.
- Які твої свіжі враження від перших матчів і перших суперників у сезоні 2012 року?
- Ну головне враження, що аби трошки фортуна нам посміхнулась, то могли б отримати у перших двох турах і шість очок. Адже по грі ми аж ніяк не поступалися ні «Новому Життю», ні градизькому «Темпу». Ми почали тренування ще у лютому місяці, зіграли багато спарингів і добре були готові функціонально. Взяли важливе очко у Градизьку в минулорічного чемпіона, і це вже непогано. Далі також буде не легко, бо перед ФК «Лубни» стоять високі завдання. Що до гри суперників, то можу трохи розповісти про власні враження. У «Нового Життя» дуже насичена середина поля, яку добре доповнюють нападники на чолі з Мелащенком. Що стосується «Темпу», то Градизьк – дуже висока на зріст команда. Це дає їм переваги у центрі поля і в нападі, де дуже міцно виглядає нападник Завьялов, але оборона «Темпу» не виглядає непрохідною і ми цим зуміли скористатися.
- Навесні до ФК «Лубни» прийшли нові здібні виконавці. Як хлопці їх прийняли і як пройшла їх адаптація в нашому колективі? Трошки розкажи про власні враження.
- Ті граці, які влилися до ФК «Лубни» навесні ще більше зміцнили склад нашої команди. Дуже загострилася конкуренція у середині поля. Тому нашим ветеранам – Сергію Гайдуку та Андрію Загоруйко не завжди знаходиться місце в основному складі. Не завжди виходе і Шоха. Шевченко з Гребінки – дуже швидкий, рухливий, з гарно поставленим ударом футболіст, але на мою думку іноді трохи перетримує м’яча. Загородній – також гарний фланговий півоборонець , який може віддати добру передачу… Але основний склад нашої команди залишився. Бараннік, Хоменко, Сергієнко, Гришанович виглядають цього року дуже сильно. Дуже шкода Макаренка, який не зможе допомогти нам у найближчих матчах.
- На скільки важлива для тебе особисто на даному етапі гра за нашу команду? Що подобається в організації ФК «Лубни», а що не дуже?
- Ну як я казав раніше, для мене головне грати і вдосконалювати майстерність в сильній команді. Але і фінансова підтримка не на останньому місці. Не подобається те, що у Лубнах мало «адекватних» уболівальників, які по справжньому люблять і цінують футбол. Підтримка «фанів» важлива, але хотілося б більше об’єктивності в оцінках нашої гри з боку різних верств уболівальників і місцевої преси. Також мені особисто не подобається відношення до нашої команди з боку керівництва команди та дирекції стадіону. Командою , окрім головного тренера, ніхто не піклується. І таке безладдя в нас з року в рік. Усе робить головний тренер Анатолій Олександрович Гришанович (дбає про транспорт, форму, м‘ячі). Невідомо чим конкретно займається у штаті ФК «Лубни» начальник команди – Іван Тузов. Чому команда не може розпочати своєчасно грати на стадіоні «Центральний», а «ютиться» на «Торпедо»? Добре, що хоч покращилася ситуація з транспортом на виїзні матчі. Гарні мікроавтобуси «IVECO»(для юнацького складу), та «VOLKSWAGEN»(для основного складу)безкоштовно надало підприємство, яким керує Таровик. Також кажуть, що «зекономили» цього року на внесках, бо змагання у прем’єр-лізі Полтавщини проводить координаційна рада, яка ФФПО не контролюється.
- Які твої уподобання в українському футболі? Гра і організація справ в яких клубах найбільш подобається?
- В ігровому плані мені особисто імпонують цього року «Металіст»(Харків) та «Металург»(Донецьк). Організіція та комерційна складова на найвищому рівні, звичайно ж, в донецького «Шахтаря».
- Що полюбляєш робити у вільну годину? Що подобається окрім футболу?
- Полюбляю відпочинок з друзями, спілкування в мережі інтернет… Серед авто надав би перевагу німецьким «MERCEDES» прем’єр-класу. Серед останніх фільмів, які переглядав, найбільше враження справив історичний «Війна богів».
- Чи маєш другу половинку? Є дівчина, яку кохаєш?
- Зараз немає. Бо майже усі багато палять та п’янствують, а мені це не до вподоби.(Так і напишіть). Чекаю гарну та порядну дівчину.
- Які твої побажання майбутньому лубенського футбола?
- Хотілося б, щоб футбол у нашому місті нарешті вийшов на заслуговане перше місце (а не волейбол). Щоб з’явився у нас справжній міцний спонсор на кшалт Дороша, який зумів би створити у Лубнах справжню професіональну команду другої ліги. Адже деякі маленькі кроки до цього ми таки робимо. Як приклад, дуже приємно переглядати сторінки нашого інтернет-сайту, який є дійсно професіональним…
- Дякуємо тобі за гарні та змістовні відповіді на запитання і бажаємо гарного виступу у складі ФК «Лубни» цього року.
Сергій Кликовський, сайт www.fclubny
|
